- Мамо, я на небі, я - хмаринка,
З вишини дивлюсь на білий світ..
Тут, зі мною, Коля і Маринка,
Дядько й тітка наші шлють привіт...
Тут багато діток незнайомих,
Ті, хто врятуватися не зміг...
Ті, хто не добіг до ешелону,
Ті, хто заховатися не встиг...
Поряд бавиться якась чужа дитинка,
Де її сім'я - вона не знає...
Очі в неї - крижана сніжинка
І волосся сиве заплітає...
Як її зовуть, не пам'ятає,
Каже, що жила колись у Бучі,
Ляльку без волосся пригортає
І пір'їнки з крил склада докучі...
Колька, наш сусід, загинув першим,
А його сестричка - вслід за нами.
Я спитати хочу тих, хто долі вершить:
- А у вас теж діти є? І мами????
Що ж ви на Вкраїні наробили?!
Принесли в мій дім смертельну зброю!!