Жили собі спокійно пригноблені якимись "нациками" українські міста. Маріуполь, Харків, Чернігів, Ізюм, Херсон, Мелітополь, Ірпінь, Гастомель, Буча, Бердянськ і ще десятки інших. Працювали магазини, аптеки, кінотеатри, кафе і ресторани.
Пригноблені люди, говорили тією мовою, якою хотіли. Дивилися ті фільми, які хотіли. Читали книги, які хотіли. Україномовні, російськомовні, англомовні, німецькомовні, французькомовні і ще фігпоймиякі мовні. Гноблені "нациками" люди, закохувалися, одружувалися, розлучалися.
Будували будинки, купували і продавали квартири, робили ремонти в квартирах і їздили на відпочинок. А повернувшись з відпочинку, думали куди поїхати наступного разу. Десятки мільйонів людей
Україна - це квітка, із жіночим началом.
Це ромашкові луки, як при бабці бувало.
Як при діду - горішні барвінкові престоли.
Як при мамі - шовкові пелюстки матіоли.
Це така гама світла й вітражів різнобарв"я.
Це нетлінні картини вздовж доріг різнотрав"я.
Україна - суцвіття синьожовтого спектру.
В неї стебла із шовку, в неї листя із фетру.
А із штапелю легка, василькова постЕля.
А із білих ромашок над левадами стеля.
І столи з первоцвіту, і канапи з півоній.
І вітри й навіть грози з калинових симфоній.
Моя рідна країна нині носить жалобу.
І кладе жовтосині всі іриси до гробу.
Всі бузкові світанки, яблуневі хуртечі.
Одягає сорочку на жасминові плечі.
Сіє мак моя мати на долинах розритих.
Вирост
Про незнищенне
Мати роду. Та, що була, є і буде
........................Світлана Павленко
Півнів огненних розставить рядками в мисник.
Вчепить на шию посріблений хрест-трилисник.
Жінка-любов, жінка-мати, жінка-стихія
Магму гарячу у землю весняну сіє.
Зійдуть вулкани, буду'ть обпікати душу.
Вивергнуть Сонце і ранок із місця зрушать.
Скотиться швидко день золотим дукатом.
Білими пальцями жінка побілить хату.
Витопить піч, нагодує, зів'є, приручить.
Жінка солодка, як мед, як вогонь, пекуча,
Повна любови, неначе діжа' із тістом.
Місяць заслінкою вкриє село і місто.
Гляне в люстерко, поправить волосся пасмо.
Очі горять, із роками вогонь не гасне.
Серце її глибоке і не міліє.
Жінка-любов, жін
День матері – одне з найзворушливіших і найсвітліших свят, яке відзначається у світі. Адже з образом матері асоціюються найкращі спогади у житті.
В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сімейного вогнища, яка грає величезну роль у вихованні дітей та їхньому майбутньому. Саме мама прищеплює дитині любов до рідної землі, до України.
Тож це прекрасний день для того, аби привітати найріднішу людину, сказати теплі слова та зробити їй приємний подарунок, незважаючи на війну.