Старенька казала - дожить би до Трійці.
Діждати б солодких вишень на тарілці.
Корівку раненько щоб знов подоїти.
Старенька казала - до літа б дожити.
Щось видно та чула, щось видно та знала,
Бо кожного разу на літо чекала.
Знімала галоші, вбиралася в капці.
В стару куфайчину, де латка на латці.
Яка ж бо та старість, коли одинока.
Коли катаракта залізла до ока.
Коли біля серця то коле, то ниє.
А кожної ночі кріт призьбочку риє.
Яка ж бо та старість... Ні спекти, ні з"їсти.
І хочеться знову лягти або сісти.
І пенсія скоро, та й та мінімалка.
І ходить старенька, в руках в неї палка.
Та хоче ще жити, хоч скрута насіла.
Хоч пташка ще вчора в садку голосила.
Хоч пугач кричав... Зозуля кувала
І ко