* * * ДЕ Б МЕНІ ТЕПЕР НЕ ЖИТИ ,
ЛЮБИМЕ ТИ , МОЄ СЕЛО ,
НЕ ЗМОЖУ ТЕБЕ ЗАБУТИ ,
З ТОБОЮ ВСЕ ЖИТТЯ ПРОЙШЛО !
* ОСИПЕНКО , ОСИПЕНКО ,
* ПРЕКРАСНЕ ТИ , МОЄ СЕЛО !
* * * И РАЗОШЛИСЬ МЫ ПО УГЛАМ --
КАЖДОМУ СВОИ ЗАБОТЫ .
И ОЧЕНЬ ТРУДНО ТЕПЕРЬ НАМ --
ПОЯВИЛИСЬ БОЛЬ , НЕВЗГОДЫ .
ТОСКА НА СЕРДЦЕ И В ДУШЕ , --
КАК ЖАЛЬ ВСЕГО ПРОШЕДШЕГО !
М И Л Ы Е Ж Е Н Щ И Н Ы ! П Р Е К Р А С Н Ы В Ы В С Е Г Д А ; Даже в холодное время зимней порой , Но особенно прекрасны Вы тогда , Когда наступает весенняя пора ! И в день Восьмого Марта Мужчины дарят Вам цветы , Своё
Внимание , Любовь И окружают Вас Заботой !
Д А В А Й Т Е В Ы П Ь Е М !
Налиты рюмки на столе , --
Вино пузырится , играет ;
Не бродят мысли в голове , --
Душа спокойна -- отдыхает .
Хоть говорят : " Вино -- дурман
И превращает нас в обезьян " ,
Но это лишь самообман --
Я возвышаюсь , когда чуть пьян .
Давайте выпьем мы до дна ,
Пусть будет праздник в нас сегодня .
Сегодня праздник в нас , друзья ,
Забудем все свои невзгоды ;
Сегодня мы одна семья --
Теперь в нас общие заботы .
Давайте выпьем мы до дна ,
Пусть будут праздники у нас всегда ,
Давайте выпьем мы до дна !
И ЭТО ЛЮБОВЬ
Бывает в жизни много раз ,
Чувства к девчонке возникают ,
Но бывает в жизни только раз ,
Когда они тебя пронзают !
И с минуты той , она с тобой ,
О ней думаешь , мечтаешь
И тянет , тянет тебя к ней ,
И с каждым днём сильней , сильней .
И наступает вдохновение !
Ты забываешь про друзей --
Все мысли , чувства , всё о ней ...
Она всегда , всегда с тобой .
И в мыслях , в сердце она одна --
Ты её не забываешь !
С тобой везде , везде она --
Жизнь без неё не представляешь !
Ї П О М Н Ю . . .
Я помню , як батько мій Микола ,
Ловив він в річці Берда повесні
Дуже хорошу рибу -- сазанів .
Водилися в річці тоді вони ,
А я гачком тянув їх матусі .
Жили на хуторі у діда ми тоді .
Ї той неситний рік сорок сьомий
В дитячу пам,ять врізався мені ;
Як з мамою ми рвали лободу ,
З якої супи і борщі вона варила ,
А також мамалигу і куліші
З кукурузної муки і крупи .
А на сковороді піджарені коржі ?
Яка була то насодода !
До самого кінця життя свого
Я їх ніколи не забуду !
Їх запах і хрустящю теплоту .
Так і жили ми тоді . . .
А з часом пора підійшла
Ї я підріс , і сім років
Мені