Забивайте двері …закривайте брами..
Нема більше тата, нема більше мами…
Поки ми світами,гроші заробляли,
Без нас постаріли…без нас поховали…
А вони старенькі так нас виглядали..
А ми тут за гроші чужих доглядали…
Втратили себе й ми в наймах на чужині,
Погубились й діти ми чужі їм нині…
Гроші заробляли, в інститути пхали,
Може хтось і вчився…більшість же гуляли..
А ми добровільно в рабстві потерпали,
Щоб було їм добре..щоб горя не знали..
Тільки то не щастя коли діти ситі ,
Коли мають гроші і добре одіті.
Щастя коли поряд,не в гульбі і пянстві,
Краще не доїсти, чим в тім ситім хамстві.
Вертаймось до дому,там де наша хата…
Хтось ще ж має маму і ще має тата…
Будемо ми дома ,й вернеться дитина
Забивайте двері …закривайте брами..
Нема більше тата, нема більше мами…
Поки ми світами,гроші заробляли,
Без нас постаріли…без нас поховали…
А вони старенькі так нас виглядали..
А ми тут за гроші чужих доглядали…
Втратили себе й ми в наймах на чужині,
Погубились й діти ми чужі їм нині…
Гроші заробляли, в інститути пхали,
Може хтось і вчився…більшість же гуляли..
А ми добровільно в рабстві потерпали,
Щоб було їм добре..щоб горя не знали..
Тільки то не щастя коли діти ситі ,
Коли мають гроші і добре одіті.
Щастя коли поряд,не в гульбі і пянстві,
Краще не доїсти, чим в тім ситім хамстві.
Вертаймось до дому,там де наша хата…
Хтось ще ж має маму і ще має тата…
Будемо ми дома ,й вернеться дитина
Пусть я буду последним ребенком, Что украла у мамы война. Мое фото теперь, как иконка. Мне не страшно. Я здесь не одна. Со мной рядом из Горловки Кира, Еще дядя и тетя с детьми. Из Славянска Василий и Ира. Нас здесь тысячи… Ангелы мы… Я не знаю, за что нас убили. Даже Бог не дает нам ответ. Мы мечтали, играли, любили, Наших близких и солнечный свет. Я Полина, Мне было лишь восемь… Мишке-пять… Вите – два… Лене шесть. Прекратите войну! Мы вас просим… Столько слез пролилось, что не счесть. Пусть я буду последним ребенком, Что украла у мамы война. Мое фото, теперь, как иконка. Мне не страшно. Я здесь не одна...