До Петра у Браму постукав русявий усміхнений хлопчина у камуфляжі.
- Добрий день, пане, допоможіть мені. Скажіть, де я?
- А ти не знаєш?
- Ні, я нічого не пам'ятаю. Я пам'ятаю, як ми йшли в бій. То був страшний бій. Нас було багато, але їх ще більше. Та ми всі були обезстрашені і впевнені, що виграємо його. А потім з усіх боків на нас почали стріляти. Вибухи.... Далі я мало пам'ятаю. Пам'ятаю, як всі кричали "Назад! Назад!" Але я впав, і не відчував нічого. А згодом, я відчув страшний холод і закрив очі, а коли відкрив, то я був тут.
- Ой, дитино моя дорога....
Петро поклав руку на плече юнака і сказав йому:
- Ти стоїш перед Брамою Небесною і я Петро.
- То я помер?!?
- Так.
- І що далі? Щ
Це такі стратегічні військові об'єкти, які повинна була зруйнувати рашистська навала? Таке враження, що ціллю москалів є українське підростаюче покоління... ганьба, вже нема з ким воювати, а воюють з дітьми... росіяни, ви є позорна нація, яка ніколи не відмиє свої криваві руки...