Ця музична композиція стала неймовірно популярною у народі і прийшлася до серця самій імператриці. Невдовзі хорал починає сприйматися як гімн Російської імперії. До самого початку революції у жовтні 1917 р. кремлівські куранти на Спаській вежі видзвонювали величний твір авторства українського генія Дмитра Бортнянського.
Але повернімося назад в історію. У березні 1813 р. російська армія допомогла союзницькій Прусії прогнати французів з Берліну.
Після переможної битви за Берлін пруський король Фрідріх Вільгельм ІІІ став свідком вечірньої церемонії військових російської імперії. Саме на ній він і почув вперше невідому мелодію, котра буквально зачарувала монарха. Йшлося саме про композицію Бортнянського, яка так влучно увібрала християнські православні символи.
Король був надзвичайно зворушений цим глибоким переможним співом.
У результаті Фрідріх Вільгельм ІІІ наказав запозичити цей військовий ритуал для пруської армії.
Відтоді, долаючи всі перипетії німецької історії, цей величний хорал Бортнянського назавжди закарбувався у традиції німецького військового церемоніалу, який носить назву Grosser Zapfenstreich.
Єдине, що сам текст у ХІХ ст. був замінений на твір авторства Герхарда Терстегена «Я молюсь силі любові» («Ich bete an die Macht der Liebe”).
Нині у Берліні ця військова традиція відбувається у вечірню добу у виконанні спеціальної збройної формації у супроводі смолоскипів.
Відповідно до норм державного протоколу ФРН церемонія Grosser Zapfenstreich вважається найвищою відзнакою, якою Бундесвер виражає свою особливу пошану цивільній особі.
Коло осіб, хто може на неї заслужити, є дуже обмеженим: до нього входять федеральний президент, канцлер чи міністр оборони.
Саме така церемонія і відбулася вчора у штаб-квартирі Міноборони, в історичному Блоці Бендлера.
Збройні сили Німеччини у такий спосіб проявили повагу до Ангели Меркель з нагоди завершення її 16-ї кар’єри на посаді канцлера.
Саме під час урочистостей після військової команди «Каски для молитви - зняти!» і пролунав безсмертний хорал українського композитора Бортнянського також і для канцлерки Німеччини.
Навряд пані канцлер здогадувалася про те, хто саме створив цей геніальний твір, який вже два століття як став невід’ємною частиною культурної спадщини та історії Німеччини.
І це не дивно: адже річ у тому, що і до сьогодні, німецький політикум, на жаль, вперто не бажає визнавати нашу культурну ідентичність.
У більшості німецьких джерел Дмитро Бортнянський, які і численні інші українські митці доби московського імперіалізму, вважаються саме російськими.
І це дуже сумно. Адже допоки вітчизняна історична і культурна спадщина і надалі буде приписуватися Росії чи іншим колоніальним державам, геополітична суб‘єктність України і в Німеччині, і в Європі буде ставитися під сумнів.
Інакше навряд чи наші західні «партнери» спокійно б терпіли ганебну ситуацію, коли на наших кордонах стягуються російські війська, порушуючи всі фундаментальні норми міжнародного права про заборону погрози силою.
Саме тому за нашу культуру як і за нашу історію слід боротися із ще більшим завзяттям ніж проти воєнної інтервенції кремля.
І не лише боротися, але й домагатися накінець достойного фінансування і культури, і історичних досліджень з боку держави.
Інакше і під час церемонії прощання з наступним канцлером пан Шольц свято вважатиме Бортнянського російським композитором.
Автор Світлана Мельник
Повне відео церемонії: https://www.bundeskanzlerin.de/.../kanzlerin-grosser ...
(33 хв. команда церемонії «Каски для молитви зняти»).
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев