Різдво з
тобою
Мені так важко-та жити треба,
Мені так сумно, сумно без тебе
Як біль у грудях серце стискає
Скоро Різдво- тебе не має.
Свята вечеря і запах свічки
вже поселились в мою уяву.
Себе піймаю я на думці
Себе питаю: «Що буде далі?»
Не уявляю Різдва без тебе,
Я все здолаю- попрошу в неба
Молитву щиру знесу до Бога,
Із серця зникне уся тривога.
Лише Господь на небі знає
як сильно й щро тебе кохаю.
Просто не можу в Різдво без тебе
Тому благаю я світ і небо…
Благаю, молю я
беззупинно,
Тебе шукаю у снах невпинно.
І ось знайшла я те, що шукала
Я довго, довго в неба питала
Чи справді мрії мої здійснились
Чи часом просто мені наснились.
Та це не мрії, не
Свята вечеря
Свята
вечеря…Як всі її чекали,
Чекали
всі чудесного Різдва,
Ще
споконвіку люди святкували
Народження
Спасителя Христа.
Пахне в
хаті кутею, сіном,
І ясно
свічечка горить,
А мати
подає вечерю
Душа від
щастя аж горить.
Люблю
дивитися на очі батька
Як із
долоні хліб він роздає,
А потім
всіх запрошує до столу
Свята
вечеря настає.
Спільно
молитва пролунала в домі
Її
старанно промовляють діточки,
Кожне
словечко й запах свічечки святої
Ангели в
небо понесли.
А потім
гучно коляда -
Дзвенить
так свято в нашім домі.
Господь
Предвічний народився
У яслах
в стайні на соломі.
Цілу ніч
свічка на столі
Нагадує
народження Месії.
Пшениця
пахне на столі,
А
Я подарую своїй душі
спокій
Я подарую своїй душі
спокій,
Я подарую своїй душі
тепло,
Тільки тоді мені
стане легше,
Коли з душі буде
виходити добро.
Комусь добре слово,
комусь порада,
Комусь просто усмішка
ясна,
Тобі я подарую трішки
грошенят,
Когось притулю – в
тім уся краса.
Щедроти світу –
квіточка, трава,
Поглянь, як пташка
світ розвеселяє,
Ти метушишся, всього
треба,
Тобі одного лиш не
вистачає.
Тільки любові, тільки
співчуття,
Почни нове, нове
життя.
І стане легко, дай
душі спокій,
На хвильку зупинись,
просто помрій.
Сльозами душу очисти
від бруду,
Скажи ніколи, я
ніколи вже не буду,
думати про світ, про
гроші,
Бо це так низько… День
такий хороший…
Ти біля мене – і мені просто,
Ти біля мене – і
мені легко.
Просто мовчи і не
кажи нічого,
Не смій говорити, що
тобі тяжко.
Ти біля мене і це
добре
Ти бачиш сонце
говорить коханням,
Ти бачиш хмари несуть
на крилах
Мрії нові і сподівання.
Все буде добре, просто
повір,
Це доля з нами малює
вітер.
Ти помовчи, ще буде
сонце
Таке ласкаве, ясне,
привітне…
Ти бачиш я
посміхаюсь,
А це говорить, що
мені легко,
Просто від того, що
ти є поруч
Мені не може бути важко.
А ці терпіння це як
краса,
Ще не таке ми разом
здолали.
Це все мене і буде
весна,
Я буду поряд - любий,
коханий.
Мені не тяжко вся
біль мене
Ти бачиш я
посміхаюсь.
Як ти біля мене - все буде добре
Мій сину моя ти
надіє,
Колишу донині тебе ще
у снах,
Ніяк ще мій сину ,
ніяк не розумію
Для мами ти завжди
мале янголя.
Мій сину дивлюсь в
твої очі,
І бачу в них світло,
що ласку дає
Мій сину, моя ти
дитинко,
Для мене ти зірка-
дана з висоти.
Тебе я маленьким до
грудей тулила,
Лише у тобі я бачила
життя,
За тебе мій сину день
і ніч молилась,
Засяяла зірка для
мене ясна.
Ти слів цих,
дитинко, ще не розумієш,
Бо це промовляє
мамина душа,
Ті всі рядочки для
тебе мій рідний,
Хай в твоїм серці
живе доброта.
Батько і мати тебе
щиро люблять,
Любов свого серця
тобі віддають,
Затям собі, сину, до
нас повертайся,
Де б ти у світі,
рідненький, не був.
Небесна сотня-нове життя
Прийми Боже воїнів своїх,
Прийми Боже в небеса
Заслужили на спочинок,
Нам дали нове життя.
Сотня ця навчила нас
воювати. Не жаліти, не жаліти ворогів,
кров невинную пройляти-
не за себе. За синів, і дочок України,
за великеє імя,
Хай живе свобода й воля,
Хай живе нове життя.
Дух свободи українця-
Совість чиста і любов
Тільки пісня «Пливе кача»
Крає душу знов і знов.
Піднялися в синє небо
Мужнії сини країни,
І не скаже більше ворог-
Що ганебна Україна.
Замовчить на віки ворог.
Замовчить, бо плаче мати
сиротина стиха крикне:
«Ти безбожний, лютий кате!
Ти забрав у мене мрії,