Матвей Ганапольский Каждый вечер в своей телевизионной программе я показываю видеосюжеты, которые выкладывают в сеть мобилизованные. Искать ничего не приходится, они все выкладывают сами, а интернет разносит их творчество по всему свету, в том числе и в Россию. То есть, отмечу, в России все это видят, об этом знают. Знают те, кого уже мобилизовали, знают те, кого поймали и кому всучили повестки. А ещё обо всём знают родители, мамы, у которых "мой сыночек – это моя кровиночка, моя надежда, я так хочу, чтобы он был счастлив, хочу внуков увидеть". Знают отцы, у которых "я вот всю жизнь пахал, надстроил в доме второй этаж – это для него, для моего сына, пусть живёт там с женой". А потом сын уход
Diana Makarova: "Російська жінка ридала в транспорті і проклинала Україну. Загинув син в Україні – жінка ридала і проклинала Україну. Хтось зняв це відео і виклав. Відео викликало безмежний подив. От як це? Це ж як треба накопичити тупості в мізках, щоб проклинати не свою країну, яка забрала в тебе сина і послала на окупацію чужої країни. Не тих, в Кремлі, хто вирішив почати цю війну. А Україну. Потім пішло відео з опитуванням росіян, що вони думають про війну Росії в Україні. Там те ж саме. Звичайно, Україна у всьому винна. Знищити, задавити, повернути в лоно, вбити всіх. Ця всенародна тупість дивує глядачів безмежно. Цей масовий порив до тупості. От як це? Я розкажу, як це... ... діло було