Летять роки, мов цвіту пелюстки,
На зміну дню приходить надвечір'я...
Мудрішають і мрії, і думки,
Милішає, у спориші, подвір'я...
Цвіте біленько в косах сивина,
У голові барометр оселився,
А тут ще клята бісова війна
Марнує нерви й час, що залишився.
Я Богу вдячна, що я ще живу,
Збираю врожаї й слова у ві'рші...
Топчу' стежину і на ній - траву,
Шепочу: "Господи, аби не гірше".
Мені себе не шкода і не жаль,
Я за дітей Всевишнього благаю:
"Пошли їм чисту й мирну синю даль,
Вділи на долю хоч краєчок раю.
Щоби зазнали щастя на землі
І щоб любов постукала у серце...
Щоб діточки родилися малі,
Щоби достатком повнилось відерце...
Дай миру, Боже, цій святій землі,
Верни живим додому дітям тата,
Бог завжди оточує нас тими людьми, з якими нам необхідно зцілитися від своїх недоліків…
Кожна людина, що з’являється в нашому житті – вчитель!
Хтось вчить нас бути сильнішими, хтось мудрішими, хтось вчить прощати, хтось бути щасливим і радіти кожному дню.
А хтось зовсім нас не вчить – просто ламає, але і від цього ми отримуємо досвід.
Не берімо близько до серця негатив.
Поки ми його не приймаємо, він належить тому, хто його приніс.
Все, що відбувається – завжди так, як потрібно, і тільки на краще.
Найдорожчих нам людей ми носимо постійно з собою – подумки, у серці…
Нехай Господь береже Вас!
Ще цвіте бузок. Пахне тихо щастям.
В нього є душа – в травні, навесні.
І летять жуки за своїм причастям.
Їм тепер – як рай. Хочеться й мені...
А бузок цвіте. П'янко. Млосно. Пишно.
Віддає нектар, солод і красу.
А війна іде... Змилуйся, Всевишній.
Дай узріти всім вкрадену веснý.
Ту, що у квіткàх. Ту, що пахне щастям.
В кетягах бузку – квіти, як тавро.
Боже, поможи. І нехай все вдасться.
Дай вернути всім втрачене гніздо.
І старенький сад. І живу криницю.
І букет бузку, в глечику склянім.
Дай добра в серця, щоб не загубиться.
Миру і тепла, Боже, дай усім...
Людмила Галінська