Волнующая некоторых тема – «туалеты на Западе»
Пришли новости из Вены. Теперь там в городских туалетах выкладывают бесплатные прокладки и тампоны.
Австрийские городские власти решили, что женщины не должны тратить на них свои деньги. Средства гигиены выкладывают в специальных ёмкостях. Они размещены как снаружи, так и внутри туалетов.
Такой же порядок, к слову сказать, установлен в Люксембурге, а также в школах Таллина.
Как видим, «загнивание» части Европы идёт высоким темпом. Может быть, одному правителю, переживающему за совместные туалеты на Западе, озаботиться тем, чтобы в российских городских туалетах был принят такой же порядок, как в передовых странах Европы? Правда, для этого
Що ви знаєте про Велике князівство Литовське? Знаєте, що Україна була його частиною? А що воно охоплювало мільйон квадратних кілометрів: Литву, Білорусь, більшість України, трохи Польщі, Молдови, Латвії і крайній захід росії. Знали, що ця держава проіснувала 500 років? І що мова наша – руська (тільки не плутайте її з російською чи церковно-слов’янською, йдеться про давню українську) - була офіційною, нею писались усі державні документи. Та й взагалі руська вважалась елітарною і такою, що несе культуру і науку.
А чи знали ви, що найвідомішою людиною цієї великої держави був князь Костянтин Острозький. Його обожнювала Європа, ним захоплювались сучасники і нащадки. Його шанували королі, бо
Будьмоʼ
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не понімають ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо! Будьмо - це про те, що ми є, були і будемо. Це про те, що нас не вбити. Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому. А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ. Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна. Це вишиванки, й хрущі над вишнею. Це наші старі кладовища і давні могили. Це Голодомор і колективізація. Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник. Тарас, Леся, Франко. Жадан і Іздрик, Козак-Систем. І Червона калина. Це - Мазепа і Мотря. Богдан і Петлюра. Це - тіні забутих
Тарас Григорович Шевченко !!!
РОЗРИТА МОГИЛА
Світе тихий, краю милий,
… Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі. /253/
Дні