ЛИШЕ МИТЬ
Як дні летять!..
Ні, не летять – мелькають,
Не вгледіти нічого навкруги,
Як у вікні вагонному, щезають
Минулих літ серпневі береги.
Позаду вже… Ой Боже, – все позаду.
Це правда, хоч пекуча і гірка.
…Пожовклий сад навіює досаду,
Холодний дощ із хати не пуска.
Не хочеться ні плакать, ні сміятись,
Лише збагнуть, цей світ ще раз збагнуть…
А дні летять… І п’ятий, і десятий —
Ховаються в осінню каламуть.
Щось прокричать, як гуси, звуком низьким.
Чи зрозумію зойк той до пуття?
Мить… Лише мить – від риски і до риски.
І мить та називається – життя.
А ЖИТТЯ ЯК ЖИТТЯ
А життя як життя —
Є щоденні проблеми.
Чорне з білим злилось —
І сіріє очам.
Хоч і важко торкать
Нам болючої