Сейчас время такое - каждый день люди доказывают, что с ними лучше не общаться - мир полон пустышками, погремушками. Беда нашего времени в том, что блестящих внешностью, брендовыми шмотками, заумными статусами много, а блистательных истинным интеллектом, культурой речи и высоконравственным воспитанием - мало. Люди сегодня предпочитают быть внешностью, забывая о том, что главное в человеке - личность.
Все понятия смешались. Доброту и милосердие принимают за слабость, религию за слабоумие, понятия любви и верности вообще нет.
Сплошная деградация - пороки, дешевая показуха, танцы на костях, лицедейство, ножи в спину, грязь в отношениях, непомерные амбиции, хождение по головам ради своих целей
Ти вибач, Боже, що буває часом На долю скаржусь і не хочу жити, До рідних іноді говорю басом, А то й не хочу зовсім говорити. Ти вибач, Господи, за всі образи, Що у життя приніс іншим людям. Я щиро каюся за все щоразу, Й готовий до розплати й правосуддя. Ти вибач, Господи, що поміж іншим, Не завжди відчуваю Тебе й бачу, Та ти для мене другом є найбільшим, Здолаєм разом будь-яку невдачу.
На мою думку, душа відтворює якісну сутність людини, а тіло — лише зовнішні принади, які з часом втрачають своє значення. Тож оцінуймо людину не за привабливу зовнішність, а за щирість і відкритість душі. А хто робить навпаки, той ще не зрозумів істину життя.
Усім нам часом здається, що ми зайшли в глухий кут. Ми сумніваємося в нашій здатності приймати рішення, хочемо змінити все, відкрити нову сторінку в нашій книзі життя. Але знайте: якщо птаха зі здоровими крилами довго тримати в клітці - звідки йому знати, що він може літати? Якщо вам здається, що ви в глухому куті, розкрийте крила. Трохи зусиль - і ви перелетите через стіну.
Гірка істина в тому, що деякі люди будуть з вами лише до тих пір, поки у вас є те, що їм потрібно. Ну а коли потреба зникне – зникнуть і вони. А хороша новина в тому, що рано чи пізно всі ці тимчасові правителі зникнуть з вашого життя, залишивши лише тих надійних друзів, на яких можна покластися.