Осанна Тобі, осанна!" – кида́ли гілля́ від пальми,
"Месії хвала і шана!" – юрмився цікавий люд.
І ро́єм гуділо: "Сла́ва, Тобі, іуде́йський ца́рю!"
Котились слова величні і на́рід сходи́всь з усюд...
І слухали Боже слово, приймали Його науку,
Зцілялися від хвороби, звільнялися від бісі́в...
А рівно за тиждень після засуджений був на страту.
І знову юрмився нарід – Ісус на хресті висів...
Та нині йому гукали: "Якщо Ти і справді Божий,
То ве́личчю сили Ду́ху звільнись і зійди з хреста!.."
У муках вмирала віра, потріскались губи чорні,
Ісус споглядав на кривду і мирно чекав кінця.
А потім гукнув: "Зверши́лось!" і духа віддав Отцеві.
І небо, немов сказилось, – роздерлося від громів.
А л