Предыдущая публикация
За обрій сховався день
і ліг спочивати Бог:
співали Йому пісень
хорали нічних пташок,
і груша стара-стара
розкрила шатро долонь,
аби відпочив від справ,
пірнув у солодкий сон.
Він втік із задушних міст,
із темних сирих церков
шукати найвищий зміст,
шукати природних мов,
у співах пташиних зграй,
в смарагдах лісів і лук
побачити неба край,
послухати серця стук...
Він вільний від мурів-стін,
він дивиться захід-схід,
як змінює світло-тінь,
як змінює ніч-блакить,
Він слухає вітру спів
та з вітром співає теж
і низка прозорих слів
сильніша за велич веж.
Він втік із церков, бо тут—
єдиний і справжній храм,
єдина і справжня суть,
осанна усім богам...
На ранок поволі встав,
струсив з себе груші цвіт
і здалеку привітавсь
і далі пішов на схід...
✍ulia Styrkina
Следующая публикация
Нет комментариев