Ты в миноре ...Не радуешь, осень!
Дождь холодный стучится в окно,
И деревья нагие, черны и встревожены.
В грёзах видят одежды весной,
Низко небо склонилось сутулясь,
В серы тучи, как в латы одето
Знаю гложет тебя.. И нахмурясь,
Плачешь снова, тоскуя за летом..
netregen, 2015
Обсипаються жовті, останні листки
Дощі спускають мокрі коси
Дерева вітром гомінким,
Роздягає заплакана осінь.
Природа дихає мінором
Промчало літо золоте
Повернуться!!! Але не скоро
Дні коли все навкруг цвіте..
Кружляє Осінь , в вальсі, мило,
Люблю казковість тихих парків,
Вогонь, багряність небосхилу!
Та трішки сумно..Літа жалко…
….netregen, 2015
Як хотілось би бігти до річки
БосоНіж по високій траві
В світанковій росі вмивши ніжки ..
Зустрічаючи сонця привіт
В світ, де казкою мамина пісня
В аромат , п"янкість трав лугових
В багрянець матіол надвечір"я
В світ Високих Дерев неземних
Та, на жаль, пересохла Протока
І босОніж ніяк не дійти
Мить Дитинства —очима на Дотик
У світлинах старих , золотих
В них назавжди залишиться хлопчик,
І п’ять пальчиків на голові
Той смішний і маленький горобчик!
Як Дитинства дзвінкого привіт.
.........................................................
netregen, 2023