Предыдущая публикация
Субботний рецептик от четы Зиминых (нагло примазываюсь к заслугам Супруги - кулинарки, но фото мои.
Да и делать сам умею. ))) Что-то появилось настроение поделиться рецептом вкусняшки, которую мы с Супругой делаем уже не первый год.
-----------------------------------------------------------
Вяленые куриные грудки (филе)
-----------------------------------------------------------
*2-2,5 кг куриного филе
*4-5 стол. ложек крупной соли с горкой
*1 ст.л чёрного молотого перца
*1 ст.л. красного молотого перца
-----------------------------------------------------------
Соль и перец хорошо смешиваете в миске и обваливаете в этой смеси филе.
Складываете в кастрюльку, накрываете пищевой плёнкой, придавливаете тарелкой и ставите в холодильник на 12 часов.
ВАЖНЫЙ МОМЕНТ - НЕ ПЕРЕДЕРЖАТЬ ДОЛЬШЕ, ЧЕМ 12 ЧАСОВ! МЯСО БУДЕТ ПЕРЕСОЛЕННЫМ!
Через 12 часов достаёте филе и тщательно промываете его под струёй
холодной воды, смывая соль и перец. Даёте стечь воде (можно промокнУть
полотенцем)
Затем посыпаете филе рубленым (или через
чеснокодавку) чесноком, лаврушкой, куркумой, паприкой, кориандром (кто
что любит), заворачиваете это всё в полотенца (чистые холсты) и
отправляете в холодильник ещё на 12 часов.
СОЛЬ НЕ ДОБАВЛЯТЬ, ТОЛЬКО СПЕЦИИ!
Через 12 часов мясо готово к употреблению. В общей сложности за сутки,
получается чертовски вкусный, натуральный, диетический продукт. Если филейку
хранить в холодильнике в том, во что была завёрнута, то она будет нежной и мягкой, такую хорошо класть на бутербродики из батона с малом, порезав на тоненькие пластиночки или мелкие кубики. Если же мяско нравится более сухое и жёсткое, то можно повесить сушить над плитой.
Приятного аппетита! =)
Дорогие кулинары!Чтобы не потерять рецепт, жмите "Класс!", а потом "поделиться". Так он навсегда останется на вашей стене, а кроме того - его смогут увидеть ваши друзья! И не забывайте комментировать!
Следующая публикация
Комментарии 151
До нині для мене нездоланне табу викинути Хліб або щось їстівне, поки воно не зіпсулось. Серед моїх друзів, родичів, знайомих і просто серед людей, які живуть в моєму видноколі, я не знаю жодної людини, яка могла б змарнувати продукти.
Ми підіймаємо надкушене та покинуте дітьми печиво з тротуару і кладемо на найближче підвищення, щоб його швидше з'їв безпритульний пес або веселі горобці. Ми дбайливо згорт...ЕщёМоя бабця вчила мене цілувати хліб, коли він впаде. Забрати його з землі і, якомога швидше, згодувати чи пташкам, чи будь-якій дрібній звірині - собаці чи котові - байдуже аби лиш Праця не пропала. Хліб - втілена Праця. Зусилля мільйонів, хто жив до нас, майбутнє мільйонів, хто прийде після. У школі - ще тій, радянській школі! - вчителі нам розказували про блокадний Ленінград і Таню Савичеву. Про останню скибку, яка уже не могла врятувати, а тільки шкодила... Потім, ми з жахом всотували в себе страшні образи Голодомору і поняття про те, що знищувало Зло - Хліб.
До нині для мене нездоланне табу викинути Хліб або щось їстівне, поки воно не зіпсулось. Серед моїх друзів, родичів, знайомих і просто серед людей, які живуть в моєму видноколі, я не знаю жодної людини, яка могла б змарнувати продукти.
Ми підіймаємо надкушене та покинуте дітьми печиво з тротуару і кладемо на найближче підвищення, щоб його швидше з'їв безпритульний пес або веселі горобці. Ми дбайливо згортаємо недоїдки після пікніку аби привести домашній дрібноті чи, дорогою, згодувати тим же кудлатим бродягам. Типова українська господиня може без сльозинки в очах перенести розлуку з коханим але ридма заридати над каструлею скислого борщу. Генетична пам'ять про голодомор? Страх перед недоїданням? Ні! Пошана до Праці. Не своєї - але важкої. Не показної - але важливої. Не про людське око - але справжньої.
Просфору з церковної таці беруть дбайливіше ніж цілують ікони. Хлібом - не образАми! - благословляють молодят від Сяну до Дону. Хліб, як означення тіла, ставлять при престолі на поминальних службах у ВСІХ українських церквах - і католицьких і православних. Хліб ламають і ним частують на знак пошани і поваги. І, навіть, слово "частувати" - не просто означає "пригостити", а вділити частину себе і отримати частку когось навзаєм. Хліб важчий від золота. Хліб - важливіший за кадило, навіть у Церкві. І тому, з такою тривогою, українці спостерігають, як сусіди знищують... їжу.
Мабуть, це шок більший за появу "зелених чоловічків" у Криму. Мабуть, це переворот у свідомості значніший від доказів російської агресії. Це просто неймовірна ментальна катастрофа - бульдозером душити сир, палити з вогнемета, й@б вашу москалів мать, сало і прикопувати в полі, м'ясо. Це неймовірної сили кретинізм, який осягнути людський розум не може. Це настільки неймовірно по-дурному, що викликає тривогу, навіть, у запеклих русофілів - невже вожді Росії не люди?!...
...Аж тепер я спокійний за результати російсько-української війни. У мене вже нема сумнівів у тому, хто ВИЖИВЕ. Пийте нафту, "духовниє", гризіть рублі, "богоносці", облизуйте золото "вєлікіє". Вам Хліба не треба - він ваш ворог.
Але, брати мої, закликаю вас! Коли орда приповзе з масними од нафти губами і спухлим від голоду пузом до нашої межі з криком "хлєба!" не дайте їм ані крихти. Не зі зла, а тільки від справедливості, бо: "не давайте святого псам і не кидайте перлів свиням, щоб вони не затоптали їх та, обернувшись, не роздерли вас"! (від Шершень Шершень)