(за мотивами укр.нар.казки)
Жив собі у чоловіка
Кіт – мишей вже не ловив,
Бо старий був та лінивий,
Задарма він пив та їв…
Захотів кота господар
В темнім лісі полишить,
Бо не робить кіт нічого –
Нащо буде в хаті жить?..
Серед лісу кіт стоїть,
Озирається: аж от
Лиска стежкою біжить
Та й питається: «Ти хто?»
- «Я – Пан Коцький!» - каже кіт
Та й хвостом своїм виляє…
- «Будеш мій ти чоловік!» -
Йому лиска одмовляє…
Кіт погодився, і вдвох
До лисичкиної хати,
Йдуть вони через ярок,
Ягід де росте багато…
Лиска із котом в господі.
Не натішиться доволі -
Жінка – чоловіку годить:
Що впіймає – все котові…
Зайчик раз зустрів лисичку:
- «Я сьогодні, лиско, хочу
В гості завітать, сестричко,
Та не зараз – більш до ночі!..»
Лиска – зайчикові каже:
- «Ні. Не можна. В мене є
Звір страшний. Він може, зайчик
Враз пошматувать тебе!..»
Розмовів про звіра зайчик
Вовкові та кабану,
А ведмідь реве та й каже:
- «А зготуємо йому
Ми обід смачнючий дуже,
Та запросимо сюди
І поглянем – хто це дужий
Оселився у лиси!»
Наварили звірі їжі,
Аж прогнувся стіл
«Зайчику, давай – біжи вже
Ти мерщій за ним!»!
Прибіг заєць до лисички
Та й запрошує її.
А лисичка каже: - «Тільки
Ви сховайтеся кудись,
Бо звір лютий та голодний,
Розірвати може враз,
На вечерю ми сьогодні
Завітаємо до вас!»
Потікали звірі в ліс:
Заховавсь кабан у хмизі,
А ведмідь на дуба вліз
Заєць з вовком – на узліссі…
Поприходили тоді
Коцький Пан й лисиця,
Видерлись на стіл вони,
З’їли все дочиста…
Кабана комар куснув,
Лячно все-ж йому - ледь дише.
Та й хвостом своїм махнув –
Кіт подумав, що то – миша.
Та й гайда у хмиз - туди,
Де кабан хохвавсь від всих.
Потім з остраху - на дуб
Де ведмідь тремтить, аж стух…
Впав ведмідь та і тікає
З лісу разом з кабаном.
Та й до вовка промовляє,
Що із зайчиком удвох:
- «Ой, тікаймо що є м’язів -
Справді лютий звір той Пан!»
- «Мало не зробив з нас м’яса!» -
Відповів йому кабан.
Потікали від кота,
Лиш пилюка скрізь літа…
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев