Предыдущая публикация
"ХЛІБ ТА ЗОЛОТО"
(за укр.нар.казкою)
Раз пекли в пекарні хліб,
А один буханець втік...
Котиться він по стежинці,
У рум'яній одежинці,
Пристає до двору пана
Та і стукає у браму:
- "Мене в себе прихистіть,
З хлібом будете тоді!"
А йому й відповідають:
- "Калачів нам вистачає!"
Буханець продовжив путь,
- "Може тут мене приймуть?"
Він сказав, коли у хвіртку
Закотивсь, біднячі дітки
Його радо прийняли,
Й до господи занесли,
Разом всі його поїли -
Лиш окраєць залишили...
А з окрайця - ото диво -
Виросла нова хлібина!
Тож, тепер вже в бідняків
Хліба вдосталь назавжди!..
Іншим разом от що сталось:
Золото з гори зірвалось,
Покотилося в долину,
До біднячої гостини.
Стука в двері й ну благати,
Щоб пустили його в хату!..
- "Ти не треба нам - іди,
Вдосталь нам тепер їди!"
Золото котилось далі,
Та й спинилося у пана.
Його ледь не розірвали -
Дуже жадібними стали...
Через певний час не стало
Хліба ані крихти в пана.
Кусень золота мав взяти -
В бідняка на хліб зміняти.
Бідний золота не взяв,
А хлібину розламав
Й половину пану дав,
Ще й від цього радість мав!..
В бідняка із половини
Виросла нова хлібина,
А у пана - бо той скнара -
Лише крихти та образа...
Хліб - це голова усьому
Не гони ти його з дому,
Маєш хліб, то маєш все -
Він добро тобі несе!..
Следующая публикация
Нет комментариев