Поехать согласилась только крыша… Я всех умней, но это незаметно. Хотелось бы кому-нибудь хотеться… Гиппопотам – как много в этом звуке! Национальность у меня не ...
Мамо, я закохався, і це не жарти.
Мамо, я вже не зможу без неї жити.
Знаєш, вона любові моєї варта,
Знаєш, вона для мене весна і літо.
Мамо, я ще не бачив такої вроди.
Мамо, вона, напевно, дарунок Божий.
Знаєш, я їй віддам свій останній подих,
Знаєш, я навіть душу віддати можу.
Мамо, всі стали раптом її ділити.
Мамо, їй дуже страшно буває часом.
Знаєш, вона так мерзне, що в’януть квіти,
Знаєш, я мушу бути із нею разом.
Мамо, її обійми чужі не зв’яжуть.
Мамо, за неї дійсно боротись треба.
Знаєш, Вкраїна більше для мене важить,
Ніж для півнеба ще половина неба.
@Лора Бейкул
НА МІСЯЧНІЙ ДОРІЖЦІ НЕВПИННИЙ ДУШ ПОТІК:
ОДНІ – ДО БОГА ПІШКИ, ХТОСЬ – В ПРОТИЛЕЖНИЙ БІК.
АЛЕ ДОПОКИ В СЕРЦІ В ЖІНОЧОМУ ЛЮБОВ,
ЖИТТЯ НЕ ПЕРЕРВЕТЬСЯ, ВІДРОДЖУЮЧИСЬ ЗНОВ!
(Приводом для написання цього віршу став сюжет ТСН про молоду жінку, в якої народився син через добу після загибелі її чоловіка в зоні АТО)
***
На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»
Душ