Наболіло…
Не хочу і не можу більше мовчати. Бути осторонь всього того, що відбувається в нашій країні, з нашим народом. Набридло боятися, чекати, що воно саме якось стане все на свої місця. Чесно скажу – було страшно, не вірилося що це відбувається тут і зараз, з нами, а не десь с кимось. Признаюся що жодного разу не виходив ні на який майдан, ні на яку площу. Навіть жінці забороняв писатикоментарі в інтернеті. Але більше не можу і не хочу мовчати. Бо це не життя. Коли тебе не радує нічого – ні весна, ні природа, ні погода. Нічого. А що можерадувати людину яка боїться? То й не хочу так жити.
Я, Охріменко Сергій, 43 роки, українець, мешкаю в невеличкому шахтарськомумістечку
Наболіло…
Не хочу і не можу більше мовчати. Бути
осторонь всього того, що відбувається в нашій країні, з нашим народом. Набридло боятися, чекати, що воно саме якось стане все на свої місця. Чесно скажу – було страшно, не вірилося що це відбувається тут і зараз, з нами, а не десь с кимось. Признаюся що жодного разу не виходив ні на який майдан, ні на яку площу. Навіть жінці забороняв писати
коментарі в інтернеті. Але більше не можу і не хочу мовчати. Бо це не життя.
Коли тебе не радує нічого – ні весна, ні природа, ні погода. Нічого. А що може
радувати людину яка боїться? То й не хочу так жити.
Я, Охріменко Сергій, 43 роки, українець, мешкаю в невеличкому шахтарському
місте