Не могла стояти осторонь...
Війна… Страшне, пекельне, люте слово,
Пішов на брата брат, щоб нищити, щоб бити,
Бо їм напхали в голову брехні полову,
То, може, колесо історії назад слід відкрутити?!
Ну як же вам, потомкам тих народів,
Які з лиця землі Московія стирала,
Донести правду при такій нагоді,
Що не було російської держави!
Були мордва, і меря, мурома і весь,
Яких слов’янами усіх оголосили,
Культуру, мову їхню, край увесь
Російськими за сотні літ зробили.
Як знищував літописи Петро!
Німкеня що робила Катерина...
Ось воно звідки, те всесвітнє зло,
Що породило цю страшну картину.
6 Березня - Прощена неділя.
Чудовий вірш Олександр Ірванець
З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!
Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.
Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Тих усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
...Чом відводиш очі, Білорусь?