У двадцять один рік він йшов на небо...
Лив дощ ...О, ні… -Це плакала земля,
Яку він захищав…. -Так було треба. ..
За неї він віддав своє життя ...
Не було в нього ні сім'ї… Ні дому ..
Казав бувало :-«Інтернацький я ..»
Життя летіло день і ніч по колу ...
Усе змінила проклята війна ..
Горнула хлопця мати- Україна ...
Схилилася над ним уся в сльозах. ..
Співала тихо :-«Спи моя дитино…
Ти вічно житимеш, Мій Соколе, в серцях ….