Велике спасибі за вашу увагу та чудові привітання в мій день народження. Ваші слова змусили мене посміхнутися, ваші світлі побажання надихнули мене, додали бадьорості і сил, впевненості та цілеспрямованості. Спасибі вам велике, прийміть у відповідь побажання добра і щастя, відмінного здоров’я і незгасимого оптимізму душі.
Сьогодні в маршрутці Львів-Циків, в Шегинях, поки стояв автобус, одна старша пані з Бикова заколядувала таку колядку. Сказала, що навчив її колись тато. Дуже гарна, виявляється, повстанська колядка. перший раз її почула. Бог ся раждає! Хто ж то може знати? Дніпр розбудився, ожили Карпати, Дністер хвилею шумить, Чорне море гомонить, На Поліссі гомін йде, Кубань плеще і гуде, В Києві озвались дзвони, Загули луги й загони. Всюди, всюди чути гамір, сміх. Йосиф старенький колише Дитятко, На сопілці грає мале гуцулятко. Їдуть бойки на санях, А гуцули в кресанях, Поліщуки в личаках, А кияни в чобітках. Їдуть, їдуть з України До Господньої Дитини. Дари, дари з собою везуть. Ірод московський думав об
Хай Новий рік несе дива. Нехай згорить, дотла, Москва! І ще б нам, дуже повезло, Якби застрелився х-ло! А ще, у наших ворогів, Хай ріки вийдуть з берегів! Хай газ по тридцять, нафта двадцять, Хай, москалі, повеселяться! А нам, щоб жити без війни. Щоб снились кольорові сни. Щоб, кожен українець, брат! Щоб рід помножився в стократ! Щоб зникла, з влади, вся холера, А став новий Степан Бандера! Ми стали вільними від нині, Здобудем Славу Україні!
"Стоишь, смотришь на море — и понимаешь что в этом году даже сраные чайки и те предпочли Болгарию. И ведь даже свалить из этой клоаки не можешь. Украинский паспорт сжег на приколе. Европейские и американские посольства — посылают на буй собачий, с пропиской Крымской..."