Ех, шо ж то було в ті декілька тижнів перед Паскою! . Ми гонили, як дурні і робили порядки. Килими і хідники вішали на сітку і товкли тріпачкою. З кожної шафи витягували лахи і розвішували надворі на шнурках, щоб вони подихали сонцем. Баба кожного року виносила свої і дідові норкові шапки на провітрювання, а потім обережно знову складала на шафу. В тих шапках вони вже не ходили, але викидати не можна було, бо тримали внукам на придане. Тримали довго, аж поки одного року кицька не вродила кошенят у дідовій шапці. Взагалі викидати шось без дозволу баби — було гріх: «о, ну та певно, викидати вони будуть, всьо їм старе і нефайне, зачекайте, ви ше життє не виділи, як вмру, то і будете викидат