Спогади...спогади...Це було дуже давно... ОДНОКЛАСНИКИ Літа пролетіли, прямують у вирій, Все менше і менше – рідіє наш клин… Та я, як і ви, мої друзі, щасливий, Хоч часто у меді був гіркий полин. Красуні дівчата і хлопці чубаті, Тепер сивина нам на скроні лягла, Та ми і донині душею багаті, А дружба – це вічне, тут зайві слова. Пр. Однокласники мої, однокласники, Коли поруч, то ми молоді, Свого класу й донині ми власники, Пригадаймо роки золоті. Пр. Не старіє душа – вічна молодість… Ми наляжемо ще на крило, Наша дружба, як озеро гордості, Споконвічне життя джерело. автор: Віталій Назарук
Спогади...спогади...Це було дуже давно... ОДНОКЛАСНИКИ Літа пролетіли, прямують у вирій, Все менше і менше – рідіє наш клин… Та я, як і ви, мої друзі, щасливий, Хоч часто у меді був гіркий полин. Красуні дівчата і хлопці чубаті, Тепер сивина нам на скроні лягла, Та ми і донині душею багаті, А дружба – це вічне, тут зайві слова. Пр. Однокласники мої, однокласники, Коли поруч, то ми молоді, Свого класу й донині ми власники, Пригадаймо роки золоті. Пр. Не старіє душа – вічна молодість… Ми наляжемо ще на крило, Наша дружба, як озеро гордості, Споконвічне життя джерело. автор: Віталій Назарук