Мы теряем и находим,Умираем и живем,и как волки ночью воем от
таски. Как мираж,как жуткий сон, Жизнь -не жизнь,а вечний сон.
И средь этой суеты -Есть любовь, есть я и ты.
Десятки тисяч років,нами володіє Кохання.Для когось Кохання це НАГОРОДА, на все Життя, для інших це жорстокій бій.
Адже тільки в Коханні,зустрічаеться зоряний час,цвітіння садів,та взагалі коли Люди Кохают один одного то кожний день для них щасливий.Але також існує інший бік Кохання такій як небезпечне цунамі,чи шторм який нешкодуе нічого та нікого на свому шляху...чи виверження ВУЛКАНА.Це коли люди по тій чи іншій причині....
Але завжди повинна бути надія на краще.Якшо вже немає НАДІЇ, то який сенс такого Життя.