ТИ
А в нас пахне по-особливому:
Тут не чутно московського смогу.
Ти біжиш колосистими нивами
В синьо-жовту щасливу дорогу.
Ти вплітаєш у коси витримку,
Обіймаєш мрію приховану,
Ти біжиш незбагненно замріяна
У майбутнє життя намальоване.
Ти біжиш в синьо-жовтому платтячку,
Купа стрічок у коси заплетені.
Ти біжиш по колоссю гарячому,
Мчиш чимдуж до омріяних велетнів.
Ти черпаєш руками промені,
Ти хапаєшся неба долонею,
Твоє тіло вже трохи стомлене,
Щось стискає повільно між скронями.
Твої ноги несуть тебе змучену
Крізь поля, крізь лани, полонинами.
Ти стаєш поступово розлючена,
Бо ж спливає час швидко хвилинами.
Ти сягаєш вершин, що сховалися
В синім просторі, димом задимленим.
Ти зм