Не забувається…
Я часто бачу уві сні
Хатинку біля верболозу,
Залиті луки по весні,
Під гору шлях, аж до узвозу.
Зелені у цвіту садки
І тин з пустими глечиками,
Човен при березі ріки,
Лагідний, добрий голос мами.
Бачу хатки, що розбрелись
Аж до Дніпра, попід буграми,
Ставки, що щедро розлились,
Ховаючись поміж вербами.
Стежинку, що в сусідній двір
Стоптала босими ногами…
Не забувається, повір,
Лише яснішає з роками.
Я часто бачу уві сні
Село дитинства, всю родину…
Залите водами, на дні
Знайшло село собі спочинок…
…Стою в задумі на горі
Курличуть щемно десь лелеки…
У пам»яті, мов слід зорі,
Мої Васютинці далекі
Портрет дідуся Тараса.
Портрет Шевченка вишила бабуся
І РУШНИКАМИ УКВІТЧАЛА НА СТІНІ.
Щораз з захопленням на нього я дивлюся
Й дідусь Тарас ніби всміхається мені!
І, ніби, хоче в мене запитати:
Чи пам»ять збереглась через віки
І чи садок вишневий коло хати
Збирає в затінку родину залюбки?
Чи любиш край свій, рідну Україну,
Так вірно й віддано, як я ЇЇ любив?
Чи посадив по-під вікном калину,
Чи мову солов»їну не згубив?
Вклонюся низько, дідусю Тарасе,
Твій дух , і воля, й слово - не вмирає!
Наша любов і шана не погасне,
Твої вірші, навіть малеча знає!
Портрет Шевченка вишила бабуся…
І хай роки не
всіх своїх друзів, знайомих, однокласників, родичів, кумів, сватів, хрещених, сусідів, земляків, колег-всіх всіх далеких і близьких щиро вітаю з РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!!! ХАЙ ЗДІЙСНЯТЬСЯ ВСІ ВАШІ МРІЇ!!!!!!!