Так встречают "освободителей от нацизма" во всех украинских городах. Русские, зная об Украине только из телевизора не понимают как же так. Похоже кого-то обманули и оказывается в Украине нет у власти нацистов и русских и русскоязычных не притесняли и не притесняют. Но в это трудно поверить, ведь для этого надо жить в Украине, а не смотреть российские новости, откуда ложь и лицемерие льется непрекращающимся потоком. Думайте, русские, включайте свои мозги, иначе уже очень скоро вы будете отрезаны от всего мира и в любой точке Земли вам не подадут руки зная, что вы русский. И это при условии, что вам вобще разрешат куда-то выезжать.
ВЕРНИСЬ ХОЧ В МРІЯХ В УКРАІНУ !
Мій син, на жаль, живе в Росіі!
В житті так сталось поміж нас,
Для нього Путін, це месія,
Як президент, він супер - клас.
Вмикаю скайп і викликаю
Син відгукнувся-жив - здоров!
Як поживаєш, я питаю
Серед березових дібров?
Живу я тату, не погано,
Своєю долею горжусь
І кожен день встаючи рано
За президента я молюсь.
Купив машину, маю дачу,
А для дозвілля ще й баян.
І зла у Путіна не бачу,
Бо дбає він за росіян.
Прекрасну маю я квартиру,
Добробут власноі рідні,
Роботу і зарплату щиру,
Чого потрібно ще мені?
І все це Путіна заслуга,
Його турбота за народ.
А його діі , - світла смуга,
До щастя й миру поворот.
А вас бандерівці вбивають,
Нам рятуват
ЗЕЛЕНИЙ І СІРИЙ
- Мам, коли приїде тато?
- Скоро, сину! (А подумки: Якби ж я тільки знала…)
- Мам, для чого воювати?
- Для країни! Аби вона жила і процвітала.
- А в кого він стріляє? У фашистів?
- Та ні, рідненький, це ,напевно, гірші.
- Прибульці? Міжкосмічні терористи?
- Брати! Що поважали нас раніше.
- Брати...? Хіба таке буває?
Я вже дорослий, це звичайна казка.
Бо справжній брат у тата не стріляє!
Від нього лине доброта і ласка.
- А цей, дитино,мабуть є несправжній.
Душа пуста, всього не відчуває,
А ми живі, як батько твій, відважні.
Ходи до мене… (Мати сина обіймає)
-А намалюй листівочку, дитино,
Ми відішлемо батькові на фронт!
З одного боку - прапор України,
А з іншого – російськ