Чорнобривці пахнуть Україною
В тишині далеких Апенін,
Запах краю, де колись дитиною,
Мамі я тулилась до колін.
Чорнобривці пахнуть Україною,
Ароматом повниться балкон,
І якоюсь силою родинною
Вабить парфумерний еталон.
Чорнобривці пахнуть Україною,
Й не шукайте від любові лік,
Хто з'єднався з нею пуповиною,
То безсилі відстань, а чи вік.
Чорнобривці пахнуть Україною,
До долонь схилилися моїх.
Я молюсь молитвою єдиною,
Щоб Всевишній нам її зберіг.
Чорнобривці пахнуть Україною,
Обійди хоч весь широкий світ,
Пахнуть квіти рідною стежиною,
Що веде до батьківських воріт.
Є такі слова, які мають цілющу силу: "Кохаю", "Дякую", "Відчуваю", "Розумію".
Усі ми знаємо їх, але не завжди вимовляємо.
Будь ласка, не скупіться на них. Адже так легко зцілити іншого, подарувавши йому всього лише кілька добрих слів.
"Все добре",- кажемо ховаючи глибоко сльози,
Бо звикли, що наш біль- то тільки наш,
Які б всередині не вирували грози,
Ми видаємо всім за правду фальш.
-,,Ти як?" -" Нічого, все нормально".
А й справді, що іще сказати їм...
Чужим не зрозуміти,як це не банально,
Але всього не розказати і своїм...
Хтось скрушно похитає головою,
Співчутливо щось скаже невпопад,
А хтось чужою втішиться бідою,
Хтось сотні дасть непроханих порад...
Когось не хочеться тривожити даремно,
Комусь давати харч отруйним язикам,
Але, ж ніхто не допоможе, це напевно,
Не забере печаль і не зарадить нам.
,,Все добре", - кажемо ховаючи глибоко сльози,
Що не кажи, а коли боляче- болить,
Коли всередині вирують грози,
Про б
Якби молодість знала, як швидко мине,
То не втратила б жодну хвилину.
Не впустила б жорстокість у серце своє,
Цінувала б кохану людину.
Якби старість могла повернути літа,
Якби знову з'явились ті сили!
У житті помило́к не зробила б вона
І душа б її так не боліла!
Якби молодість знала, що крім кольорів
Ще існують пастельні відтінки.
Не судила б завзято так мудрості спів
І трималась завжди серединки.
Якби старість могла знов злетіти, мов птах,
Якби виросли в неї знов крила!
Полетіла б вона по далеких світах,
Та лиш може літати у мріях.
Якби молодість знала, а старість могла,
Не було б протиріч поміж ними.
Якби молодість старість, мов скарб, берегла,
То зійшла б на найвищі вершини.
Адже моло