Я егоїстка?
Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка?
Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда?
Вперта, як віслюк?
Якщо і ,так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я?
Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка?
Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їл
Сьогодні роковини від дня смерті Федитника Віталія Валерійовича, який загинув в АТО, захищаючи нашу країну від тих хто має на нас зуба та діє в супереч всіх приоритетів які тільки є на цьому світі.. Саме сьогодні, разом, всіма силами, діючи разом, згруповано, ми, сільський простий Докучаевський народ дали зрозуміти всім, що ми любимо і цінимо наших загиблих героїв.. Федитника та Правосудька... Сьогоднішній день пройшов з гіркими згадуваннями, сльзами, болем рідних, близьких та товаришів.. Наші мужні воїни брали в цьому участь, мали змогу сказати те, що там переживали .. Що проходили.. І з цим хочу сказати, тим хто немає жодної каплі сумління, жалості, терпіння, любові і поваги.. Хочеться ск
Зараз таке життя, коли всі без винятку пліткують та заздрять, а особливо коли це життя в селі, всі про все знають, та ще й докладуть зусиль щоб знали ще більше. Я не розумію таких людей які пишуть, згадують або ще якось по іншому, про людину яку навіть не знають, тому що, де живе, де навчається, як звати - це не вважаеться знати людину добре, так ось про що я, якщо ти не знаешь цієї людини, так чому тоді ти говориш про неї такі речі яких і бути не може? Господи! До чого дійшов народ. Люди схаменіться, що ви робите? Чому ви так вчиняете з тими з ким навіть, можливо не спілкуетесь? Немає про що поговорити зі знайомими? Поговоріть про те, що зараз так важливо, про країну яку хочуть вщент розтро
мама это самое родное что у меня есть в жизни!!!!!!я благодарна ей за то что родилась и сейчас живу на этом свете.Первая песня, услышанная мною — это колыбельная, которую пела мне мама перед сном..Первый шаг в своей жизни я сделала, держась за ее руку.Мама помогла мне познать окружающий мир, рассказывая мне обо всем на свете.На все мои наивные вопросы мама дает всегда ответы, даже если я 10 раз подряд спрашиваю что либо...Она переживает о моем здоровье, заставляя скушать всю кашу и одевать теплую одежду и непромокаемые сапожки, несмотря на то, что я активно сопротивлялась.Благодаря маме у меня появились первые друзья, с которыми я познакомилась на площадке, куда мамочка меня привела гулять и