- СПОМИН З ДИТИНСТВА -
Це мого дитинства спомин:
На хатині - диво - комин,
З нього дим в небо трубою,
Він утік разом з бідою.
Дах увесь лише з соломи -
Майстер крив його до втоми.
Снігом зима притрусила,
Аж солома забіліла.
У малесеньке віконце
Заглядає щодня сонце,
Світить, усіх зігріває,
Як тепла в хаті немає.
Нахилився вліво тин -
Бо невтомний часу плин.
Хтось у хаті - молодець,
Нарубав купу дровець.
Кукурудза пригодилась -
Нею хата утеплилась.
Все хатина пам'ятає
Й зажурено промовляє:
- Від рідненького порогу
Проводжала вас в дорогу,
На добро благословляла,
Віру у душі вселяла.
( Серце щемить і до нині --
Не живе ніхто в хатині ).