Мій рідний брат, найстарший у нашій великій родині, Бондар Федір Купріянович, 1925 р.н., був взятий до армії із д. Люболь Лельчицького району Гомельської області у 1943-му році, ще неповнолітнім. Ми знали, що він загинув у 1944-му в Польщі і був похований на військовому кладовищі у м. Казимеж-Дольни. Але ми нічого не знали, за яких обставин це сталося. І от несподівано знайшли короткий документ, розсекречений нарешті МО РФ, що є єдиним свідченням про його останній бій:
«Тов. БОНДАРЬ в бою при форсировании реки ВИСЛА и расширении плацдарма на ее западном берегу в районе населенного пункта ДОМБНО Опатувского уезда Радомской губернии, первым переправился на западный берег