НАС ОБМІНЯЛИ, МАМО! " Алло! Ти чуєш, мамо? Я живий! Це я - твій син! Я повернувсь з полону! Стою нарешті на землі святій! Ти чуєш, мамо? Я нарешті вдома! Ти вибач, що тобі я не писав, Що невідомість спати не давала. Подати звістку змоги я не мав, Та завжди знав, що ти мене чекала... Як донька і дружина? Чи живі? Живі?!!" - почув слова ці і не стерпів. Присів і довго плакав у траві, В полоні одного боявсь - що мертві... Що повернеться, а рідні нема, - Лише хрести у травах по коліно. А все, за що він бивсь, - було дарма, Що стала у поклоні Україна. В полоні говорили саме так, Що все скінчилось, що про них забули, Що кинули їх, ніби тих собак, Майбутнього нема - лише минуле..