З сірих буднів до лісу втікаю.
В лісі осінь мені шелестить,
Що про неї уже забуваю,
Що приходжу сюди лиш на мить.
Ой, подруго моя золотава,
Не ревнуй же мене ти дарма,
Бо весна мене й літо - дістали
І лякає холодна зима.
Лиш з тобою у нас усе миром,
Ти - єдина розрада душі,
Я відверта з тобою і щира
І про тебе - найкращі вірші…
З сірих буднів у осінь втікаю,
Бо тут спокій знаходжу завжди,
Ніби знову вертаюсь до раю…
Тиша падає в мої сліди…
Лідія Яр
Кудись ми несемося, аж спотикаємось,
Впадаємо в гріх, а піднявшись не каємось.
Бредемо до прірви сліпими ягнятами
І брешемо Богу, мов рідному татові.
У всьому лиш ми і найкращі, і праві,
Шукаємо щастя у грошах, у славі.
Убивши живе ми будуємо мертве...
Планета нас хоче з лиця свого стерти...
Лідія Яр
Нічого в Тебе, Боже, не просила
Ти сам давав мені і хліб і сіль.
А ще давав завжди мені Ти сили
Перемагати відчай свій і біль….
Не раз із мене доля насміхалась,
Та був зі мною поряд знов і знов,
Щоб я від злого вітру не зламалась
Давав мені Ти віру і любов…..
Нехай не схожі дні мої на казку,
Приходять знов тривоги в мої сни,
Та відчуваю завжди Твою ласку,
Бо маю друзів… в мене є сини!!!…
І кожен день останнім стати може,
І з кожним кроком усе ближче край.
Нічого не прошу у Тебе, Боже,
Лиш тих що в мене є , не забирай!!!!
Лідія Яр