НАДІЯ
( Присвячую Надії Савченко)
Легендарній льотчиці!
Надія, ти наша надія,
Ти слава Україні, честь!
З тобою живе моя мрія,
Нескорена, справжня ти єсть!
Одна у катівнях лишилась,
Але вірна країні своїй.
За тебе Вкраїна молилась,
Ти вийдеш і вклонишся їй.
Зупинись, зупинись я прошу,
Ти живою усім нам потрібна.
Про тебе Надія я правду пишу,
Що духом і вірою сильна.
І сила твоя нам дух піднімає,
Рівняється на тебе вже кожен солдат.
Надія живе, вона не вмирає,
Хай згине навіки Надії той кат!
14 січня 2015р.
ОЦЕ ТАК ЛОСЬ!
Левко подивився на годинник було лише пів на п’яту ранку. Піч на який лежав Левко була ще теплою тож перевернувшись на інший бік старий дід Левко почав згадувати ще про інші цікаві полюванні. Спати вже чомусь не хотілось. Видно все це пов’язане з тим, що в молоді роки він зазвичай у такий саме час завжди вставав і ходив на полювання.
Тож, виключивши на печі світло і заплющивши ще на мить свої старі очі, почав згадувати, як одного разу він встав раненько, коли на годиннику стрілки показували пів на п’яту ранку. Швиденько вдягнувшись почимчикував на полювання аж у самісінький заповідник «Базарщина», котрий знаходився за декілька кілометрів від йо
ЯК МЕНЕ ВЧИЛИ ЛОВИТИ РИБУ ЗА ХВОСТА
І знову подивившись своїми сумними старими очима у вікно на місяць, який заходив за хмару, я згадав про інші пригоди. Але вже про риболовлю.
Коли я вже закінчив вчитись у восьмому класі, ми їздили літом робочим поїздом Конотоп-Щорс до станції МАКОШИНО, а потім переправлялись паромом через нову Десну та йшли до стариці Десна. І там у ній ловили рибу саками(топтуха), а вечером їхали назад у село.
От ставиш сак у воді, а краще два або і три під кутом тому що так виходить більший захват зарослів або кущів. І тримаючи сак одною рукою затоптуєш, заганяєш рибу ногами, або хрокалкою в
Н О Р К А
І в нашій місцевості проживає цей водоплавний звірок. Але хоч інколи і бачив сліди від норки в річці Доч, та на жаль жодного разу в дома з нею не зустрівся.
А от в Чернігівському районі біля села Сивки прийшлось, там колись була бригада рибалок із Придніпровського рибколгоспу.
Коли Данило їздив до них купувати свіжу рибу, то одного разу взяв і мене.
Поплававши трохи на човні я зрозумів, що тут можна проводити не тільки нічне, а й денне полювання.
На другий раз я привіз з собою рушницю. І як тільки бригада їхала додому, я виїзджав на полювання. І вполював там декілька норок та ондатр. А більш детальн
БОБЕР , ЯКОГО Я ВПОЛЮВАВ
Іще одну розповідь я розповім вам про бобрів. Ще до того, як я потрапив в ДТП, за декілька кілометрів від села Камишне ходив на бобра не дуже часто. Але як випадала вільна година то звісно йшов.
От один із перших моїх таких походів виявився для мене вдалим.
До заходу сонця я вже був у засідці. І тільки вже стало заходити сонце з обрій, як раптом з-під хатки, що була збудована бобрами з стовбурів різних дерев та гілля, обкидана та затягнена мулом, виплило одночасно декілька бобрів.
Ціле сімейство! Десь з хвилину подивились на захід сонця і розплились кожен по своїм улюбленим місцям. Де вони гризли ко
ДОРОГІ МОЇ ЗЕМЛЯКИ, ХТО БАЖАЄ ПРОЧИТАТИ ІСТОРИЧНУ КНИГУ: " ПІД СТУК КОЛІС...", ДЕ РОЗПОВІДАЄТЬ ПРО ІСТОРІЮ С. ВЕЛИКА ДОЧ ТА ЇЇ ЛЮДЕЙ, НАДСИЛАЙТЕ МЕНІ СВОЮ ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ, І Я НАДІШЛЮ ВАМ СВОЮ КНИГУ НА ВАШУ АДРЕСУ. ДЯКУЮ. З ПОВАГОЮ ВАДИМ ІВАНЮК.