Не довіряй усім підряд... Люди різні та часом кажуть неправду. Ніколи не можеш знати, чого може коштувати спілкування з незнайомою людиною... Для того, щоб довіритися комусь, треба разом з ним багато пройти... Тоді й побачиш, хто поряд з тобою насправді — друг чи недруг. Тому й друзів у житті багато не буває... Приятелів і знайомих — багато, а друзів — одиниці.
Прийшла українка до Бога,
вклонилась низенько з порога:
,,Всевишній, мій, Отче, вітаю!
Прийшла я з прекрасного краю,
де хліб на полях колоситься,
найкращі жита і пшениця,
у нас всього вдосталь, є море,
ліси і степи, ріки й доли.
Створив Ти красиву країну,
і мову нам дав солов*їну.
Було б усе добре, але ,,старший брат,, ,
віками нам заздрить, все хоче забрать,
а нас поневолити і підкорити,
кров*ю вкраїнською землю полити.
І стогне тепер Україна...
Де квітли міста-там руїна.
Де діти сміялись щасливо-
дивитись без сліз неможливо,, .
Дослухав вкраїнку Господь,
і лагідно мовив: ,,Заходь.
Я знаю і бачу все з Неба,
це ваші уроки, так треба,, .
Приклав до чола їй долоню,
спокійно сказав: ,, Моя д
- Дайте літаки-, просив Президент.
- Ми не можемо, бо то буде початок третьої світової.
- Дайте літаки, нас убивають.
- Ні, нато не вмішуватиметься.
- Дайте літаки, вбивають наших дітей.
- Ні, ви ж все одно не вмієте на них літати.
- То дайте старі радянські літаки..
- Нехай Польща дасть, а ми взамін дамо Польщі нові. Хоча ні, не дамо.
- Дайте літаки, наші міста рівняють із землею!
- Ми дамо каски, бронежилети та гуманітарку.
- Нам не потрібна гуманітарка, нам потрібні літаки...
І Україну продовжували вбивати. Молодих чоловіків із зв'язаними за спиною руками. Стареньких. Діток. Дівчат і жінок гвалтували, роздягали, і їздили по їхніх трупах танками.
Грабували затишні будинки і в