Захисникам України присвячую.
Я – Кіборг.
Кіборг я – надзвичайна людина,
та із плоті і крові таки.
І сумує за мною дружина,
на дзвінок мій чекають батьки.
Так пишається мною країна –
я ж виконую справно наказ.
Найстрашніше – це смерть побратима,
а зі мною все буде гаразд.
Бо я Кіборг – незламний і сильний,
хтось придумав цю байку про нас.
І малюнок маленького сина
рятуватиме серце не раз.
Ще не раз буду я воскресати,
підійматись крізь морок і дим.
У сльозах промовлятиме мати:
«Повертайся додому живим…»
На згорілих постану руїнах
переможцем у дивній війні.
Я життя віддаю Україні,
бо воно не належить мені.
Так, я Кіборг по духу й по крові,
войовничий солдат проти зла
Тяжёлые были роды, ребёночек пострадал. Черепно-мозговая травма, десять минут не дышал. Вердикт врачей-"безнадёжен", человеком ему не стать. Выбор у Вас сложный, но лучше не "забирать". Муж написал "отказную", глазом своим не моргнув. Будто бы в магазине товар ненужный вернул. Я была не согласна с позицией дикой такой. Пришлось забирать с род. дома ребёночка мне одной. Он был совсем бессильный, тихонечко так лежал, Ни ручкой, ни ножкой не двигал, хоть бы разок закричал. Не плакал когда кормила, когда пеленала молчал, Он жил в отрешённом мире, куда никого не пускал. Было не просто трудно, впроголодь как-то жила. Решила вернуть я мужа, к нему на поклон пошла. Приползла к нему на карачках: "Люб