Рано -вранці на світанку босими ногами Йшла до Бога Україна тихо з молитвами. Одягнувши вишиванку, розпустила коси Щоб просити Бога сили і кращої долі. Вітер коси розплітає - суне чорна хмара. Впала вона на коліна і Його питала: - За що мені така кара? Чим я завинила? Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили? Дзвони дзвонять вже щоденно ...днями і ночами... Сини мої полягли...вкрито все хрестами... - Чи я тобі не молилась? Чи дітей не вчила любить землю і Тебе? Прошу дай нам сили! - Скажи мені, Отче милий, скільки ще терпіти? - Як синів уберегти? Скільки ще молитись?! ... І почувся з неба глас: - Встань! Вже скоро, мила! Той хто хтів здолать тебе - сам ляже в могилу. Потерпи ще трішки
Ворон ворона спитав:
Ти далеко так літав…
Скажи: є така країна
Де живе любов єдина?
Каже: Є така країна.
В лузі там росте калина.
Там колиска журавля.
Дуже гарна то земля.
Всі віки за неї б’ються…
Та вкраїнці не здаються.
Дуже люблять бо свій край.
Розповім….ти постривай.
В річках верби миють коси.
Ранки п’ють прозорі роси.
Мальви квітнуть під вікном…
Там тополі за селом.
Там росте в полях пшениця…
З неї смачна паляниця.
Там джерельная водиця.
Там любов. Її світлиця.
Лиш летять туди ракети.
Строчать гради…кулемети.
Дуже тяжко там ….повір.
Нелюдь землю топче…звір.
Та любовь ту не зламати.
Землю ту не відібрати.
Там тече землею кров…
Та не вбити ту любов.
Дуже гарна то земля.
І народ той не зд