Ще з дитинства пам'ятаю, що великі люди йдуть з життя передчасно. А ще добре пам'ятаю пісні Скрябіна, які так легко, без зайвих зусиль проникають у серце. І там зостаються, щоб гріти тебе, коли завірюха в серцях. Вони стають подібними до "Старих фотографій", які завжди будуть нагадувати про " Маму" та те, що "Люди, як кораблі". Як символічно : люди- кораблі; А 02.02.2015 дата, яка тепер символізує " Що ніщо не вічне".
Ти завжди залишешся в наших серцях разом з "Листом до друга" і "Спи собі сама". А сьогодні всі будуть " Мовчати". Вічна тобі пам'ять. Україні не вистачатиме такого сина.