Рижа путінська морда,Геть від наших дітей,
Забери свої пазури з Українських земель!
Плачуть верби і клени , і шумлять
ясени,
світ прекрасний зелений не бажає
війни!
І дворічне дитятко руки в даль прстяга,
і питає де татко ,та його вже нема!
Тату ,таточку , татку ,мов відлунням
звучить!
А матуся дитятка над надгробком
тужить!
І найменшому сину теж повістка прийшла ,
та забрати з родини ,мати вже не дала!
Боже зжалься над нами , нам не треба війни!
Хай земля процвітає і не гинуть сини .
Рижа путінська морда ,геть від наших
дітей !!!
Забери свої пазури з Українських земель!!!
Плачуть верби і клени і шумлять ясени ,
світ прекрасний зелений не бажає
війни!!!
Рідна мова
Як сонячний промінь,
як барви з веселки,
Як пролісок синій,
так мила для серця !
Гаі в ній зелені ,степи жовтокосі,
Мов срібним дзвіночком
Вона в душу ллеться,
Найкращою в світі
Вона нам здаеться!
Як мавка чарівна зквітками в волоссі,
Як з Ворскли водиця, ласкава і ніжна,
Мякенька мов ковдра,у зиму у сніжну!
В ній доля козацька ,краса від
полісся,
Лелека над степом далеко вознісся!
Слова мов перлини, пісні мов
дзвіночки,
Любіть Украіеу ,сини нащі йдочки,
І мову плекайте ,й не дайте нікому
Забрати в нас мову із рідного дому!
Украінська мова
Украінська рідна мова
мелодійна і чудова,
Колоритна ,різнобарвна,
Чарівна, щей дуже гарна!
Як квітка ,ніжна і к
КУТОЧОК БАТЬКІВЩИНИ.
Це мій куточок Батьківщини ,шматочок рідної землі ,
колись стояла тут хатина , де ми з бабусями жили!
Була у мене хвора
мати і дві стареньких бабусі
, вони мене навчили дбати про все що є живе й про всіх!
А схожа я була на
тата білява , шустра та метка
, та не хотів він
навіть знати що десь у ного є донька!
Вся хата в нас була в
іконах , ходили в церкву бабусі ,
просили в Бога на
колінах кращої долі онучці!
В нас весь город
пестрів квітками , ромашки різних кольорів ,
та сокирки із
нагідками , під грушею барвінок цвів ,
а ще любисток коло хліву ,а
в кукурудзі берізки ,
а в часнику сині й
рожеві ,якісь невідомі квітки!
Буяв бузок навко
На кургані
Розпеченим диском здіймаеться сонце
І кожного ранку встае з-за гори.
Із щемом тривожним забилося серце .
Ми знову провідать полеглих прийшли
Й стоїть над курганом та бронзова мати .
Дітей своїх спокій з гори охраня .
Десятками тисяч лежать тут солдати
І сни їм не сняться солодкі щодня .
Жита колосяться трава зеленіє
Та їм вже ніколи не встати з-землі
Знівечені долі , розтрощені мрії ,
Пісні їм не будуть співать соловї
Сльозами на каменях вибиті літери
Таких комусь рідних й знайомих імен,
І з щемом тривожним гойдае їх вітер
У кронах квітуючих в тавні дерев
Тут стовб вогняний с-під землі вириваеться
Горять їхні душі тут вічним вогнем
Тут нове життя для людей починаеться