Минув рік...рік тяжких зусиль, переживань,страждань і великих змін. Рік,який розділив усе наше життя. Рік...він показав відношення до життя, він показав ціну життя.
За цей час стало зрозуміло ті речі, у які повірити було складно, у які не хотілось вірити. Але доля невблаганна... До мене,до дітей,чоловіка,до всіх моіх рідних доля не поступилась.
....але ми не здаємося...можливо через сильний характер, можливо через постійну підтримку, можливо через безмірне кохання, можливо через віру...найсильнішу віру від дітей, які з перших хвилин від того страхіття, щодня мені повторюють: Наш Папулічка буде таким,як раніше...і іх мріі я не можу заперечувати, хоча знаємо усі,що не все так просто...так,