В Я Л І К І Д З Я К У Й У С І М…… Восемдзесят два! Восемдзесят два! Колькі гадоў перажыта ўжо мною! Некаторыя вынікі падводзіць пара, Што я за час гэты нашу за спіною. Скарыстана на ўсё многа волі і сіл. Узяты і прыступ вялікі: Колькі да нітак сарочак знасіў?! Колькі стаптаў чаравікаў?! Пражыта ў пары ўжо год вельмі многа, Больш чым паўвека знаем шчасце без мукаў, Плануем пражыць да вяселля стальнога, І справіць вяселле яшчэ нашым унукам. А колькі разоў у нас немач была? Колькі пазналі хваробаў? Толькі наперад нас доля звала. А хто за нас гэта ўсё зробіць? А колькі растрачана сродкаў і сіл, Як мы ва
Т В О Я У Л Ы Б К А-----ЭТО СЧАСТЬЕ У подъезда дома твоего хожу, И жду, когда ты выйдешь мне навстречу, А на соседей всех тихонечко гляжу, Но ты не идешь, и наближается уж вечер. Но вот ты вышла. И улыбку я твою ловлю. Твоя улыбка---это что—то неземное. Кричать хочу, что я тебя люблю, Ведь я так рад, что ты всегда со мною. Своей улыбкой ты сейчас как будто освещаешь Весь простор, что расположен здесь вокруг, И об этом вся околица узнает, А не только закадычный верный друг. А сейчас идём дорожкой среди веток И твоя улыбка нам дорогу освещает, Радуемся мы, словно маленькие дети, А прохожие нас взглядом п
С А С В Я Т А М, Л Ю Б І М Ы Я Мілейшых жанчын, чым у краіне нам мілай, Не знойдзеш ты сёння нідзе: Справу любую яна тут асіліць, Калі побач з мужчынай ідзе. Усмешкай мужчыну кожны дзень адарае, На захадзе сонца праводзіць у сон, Таму што заўжды яна добра так знае, Мужчына ёй Богам прысланы здавён. У пары з імі крочыць поспех, удача, Дзейнасць любая ім заўжды па плячу, І калі яна так захоча іначай, Будзе ўсё,бо не ведае слоў:не магу, не хачу. З кожным днём ты ўсё болей прывабна,прыгожа, Быццам расцвітаеш у прасторы адкрытым, Здаецца, што вечна быць любімай ты зможаш, І мужчыны не дапусцяць табе быць
У Т О П А Ю Я В Т В О И Х О Б Ъ Я Т Ъ Я Х Утопаю я в твоих объятъях, Слышим голоса влюбленных пар, Мы с тобою в юности познали Любви прекрасной огненный пожар. Утопаю я в твоих объятъях, Чувствую лишь только привкус губ, Как прекрасно нам с тобой общаться, Только ты мне, милый, постоянно люб. Утопаю я в твоих объятъях, Губы только чувствуют тепло, А они сначала горечью лишь пахли, А потом их в жар, огонь несло. Утопаю я в твоих объятъях, Дышим мы лишь голосом любви, Называем это нашим счастьем , А меня ты только век люби. Утопаю я в твоих объятъях, Утопаю я в твоих глазах, И хочу тебе на
ЖАНЧЫНЕ---У ДЗЕНЬ 8—ГА САКАВІКА Прысвячаецца жанчынам, якія жывуць шчасліва ў пары. ЖАНЧЫНА-праменьчык святла для мужчыны ў сусвеце, Анёл мой на прасторах Зямлі. Кожны міг я давольны і рады сустрэчы, Што цябе калісь БОГІ для мяне прыняслі. Дыханне маё табой вечна сагрэта, І магу я глядзець кожны дзень на цябе, А жыццёвая песня яшчэ намі не спета, І каханне ў шчасце нас усё далей нясе. У вачах тваіх, здэцца, я навекі знікаю, Калі на цябе вельмі доўга гляджу, І тады ўжо заўжды разумею і знаю, Чаму я з табою так доўга жыву. Ты---ідэал, ты ўсё можаш і зробіш, Мары любыя ператворы
М Н Е Б Я Р О З К А К О Ж Н А Я…… Мне бярозка кожная прывітанне з радасцю, Ужо па старай памяці ківае галавой, Быццам вельмі хоча мне к нагам прыпасці, І заве назад ужо ў маладосць з сабой. І гляджу з цікавасцю на лісток я кожны, Як з вясны да лета вырастуць яны, Каб ужо пад восень нам было тут можна, Расхінуўшы лісце, сабіраць грыбы. Кошык з падбярозавікамі я нясу дадому, Успамінаць бярозкі, што калісь раслі, І вялікі дзякуй гавару, вядома, За ўраджай багаты, што вырас з—пад зямлі. І іду бадзёры, з аптымізмам крочу, Што грыбоў дахаты многа прынясу, А з грыбных мясцінаў я нідзе не збочы