Назбираю зілля, насушу ромашки
І тріпоче листям на вітру осина,
Чорні очі в зорьки, сині у волошки
Найгарніші очі то у мого сина.
Теплі дні у літа і магічні ночі
Усмішка чудова, волошкові очі,
Дякую я Богу-— за все що просила
Золотії руки , то у мого сина.
Всі кохання разом, то не та є сила
Без лукавства й зради, то любов до сина,
Усі зірки в небі і всі теплі ночі
Найтепліші в світі, мого сина очі.
Тепло нас огортає і весни і літа
Тепло нам дарують всі частини світу,
Всі тепла жадають, я тепла просила
Найтепліше серце, то у мого сина.
На душі так гарно, наче сяє глянцем
Золотий колодязь, золоте відерце,
Щоб було довіку, Бога я просила
Золоте і чуйне серце мого сина.
Усі квіти світу я ск
За пазухою сіре кошеня Зігріло вкотре серце після бою;
Не маючи ні роду, ні звання Воно було солдатом і героєм.
За латами дешевої броні, Опалені розпушувало вуса.
З тривогою дивилось на вогні Пекельного на Сході землетрусу.
Таке патріотичне і смішне З душі збивало скрутності оскому,
Здавалося теплішим за шинель, Коли мурчало пісню колискову.
Торкалося рожевим язиком До ран, що запалилися від гною,
І пахло дивовижно молоком, Домівкою, дитинством та війною.
І байдуже, де Захід, чи де Схід; Воно загралось гільзами з патронів:
Маленьке і беззахисне, як світ, Дитя війни сучасних батальйонів.
Та мужніми робилися серця, Бо знали: в найсуворіші години,
За пазухою кожного бійця Є часточка своєї