А знаєш, й справді, все колись мине: Війна і мода, люди і слова. Не буде ні тебе, ані мене, Залишиться лиш істина жива: Не варто відкладати на пізніш Дзвінок, розмову, зустріч, почуття. Спішить у далечінь Великий Віз, На жаль, немає в часу вороття. Ще вчора паросток- вже й дерево зросло І дітям знов маленькими не буть… Минулося багато, що було, Що втратили- назад не повернуть. Не крутиться Земля в зворотний бік, Не верне світ назад, хоч би й хотів. У траєкторії прожитих літ Чи все ти встиг? Усе сказав ? Зробив? Не відкладай ані маленьку мить, Щоб душу не терзало каяття, Живи сьогодні! Ранок в ніч летить. Не запізнись у поїзді життя! Леся Гук.
- Ти - вдова ! - Ні !!! Я - одружена !!! Янголи не подають На розлучення . Чоловікам ,яких Забрало небо, Шкарпеток брудних , Уже прати Не треба. Не треба варити Борщів на обіди ... То що треба янголам ? Треба любити. Любити безтямно І пам'ятати , Що він вже крилатий ... Тепер він - Крилатий . І може ,лиш крилами, В снах обійняти. Хоч сльози, мов злива , Не треба жаліти . Бо так як мені Не всім дАно любити. Бо в когось - Він поруч , Лежить на дивані. Та замість любові - Шкарпетки не прані , Не зварений борщ , Не кохання - А мука... А в мене важка І болюча розлука , Яка закінчиться Довічним обрученням... Янголи , Не подають На розлучення...