Аплодируем стоя и восхищаемся абсолютной трезвостью ума этой бабушки! А вы говорите, что все пенсионеры подвержены тщательной промывке мозгов пропагандой...
Это будет длинный текст.
Получил сегодня письмо от доброй знакомой, моего многолетнего товарища по правозащитным делам. Письмо - слишком важное, чтобы остаться частным.
Вот оно.
"Виктор Анатольевич, очень хочется, чтобы вы услышали. Поймите, пожалуйста, сотни тысяч мобилизованных, сотни тысяч призывников - это не добровольцы и не контрактники. Я учу старшеклассников. В этом году у ребят выпуск. Что с ними будет, не знают ни они сами, ни родители, ни учителя. Поступить в вуз не панацея, берут и студентов.
Не будьте Мережковским! Я учу этих ребят, они мне все дороги, все! Все!!!
И кто-то из писателей проспонсирует пулю, котрой убьют моего ученика? Быков сам учитель. Что он несет? Что
Святий Миколаю, не хочу дарунків,
Я зовсім не хочу того, що колись -
Отих загадкових, красивих пакунків...
Я хочу, щоб мрії про інше збулись.
Закрий наше небо своїми руками,
Щоб вражі ракети не падали знов...
Щоб син повернувся скоріше до мами,
Щоб тут, в Україні, розквітла любов...
Лікуй наші рани... бо їх не злічити,
В окопи холодні неси теплоту...
І дай нам терпіння усе пережити,
Спини, якщо можеш, цю кляту війну!
Прийди до малят, що лишились без мами,
Й до тих, чий татусь не вернувся з війни...
Візьми їх в обійми святими руками,
Щоб дотик батьківський відчули вони...
Святий Миколаю, не хочу дарунків,
В нас інші бажання в ці темні часи -
Ти замість отих загадкових пакунків
Нам мир у т