Лист до російської матері
Я не знаю, з чого і почати,
Аркуш вже порвала не один.
Пише тобі українська мати
Із Чернігівщини, де твій зараз син.
Бачила давно свою дитину?
Чи хоч душу рве тобі печаль?
Чи велику маєш ти родину?
Чи дітей багато, то й не жаль?
Та невже ж не плаче твоє серце,
Куди сина завела зима?
Я сипну у твої очі перцю -
Він у нас, та вже його нема...
Суко, ти чого тоді мовчала,
Як отрутою поїв вас дикий кат,
Чом йому ти душу продавала,
Як меча підняв на брата брат?
Ви і зараз мовчите, засранці,
Мов мізки залито вам лайном.
Ти німа, а син твій в смертнім танці
Десь гниє у полі за селом.
Тож волай, паскудо, знімай пута
Лист до російської матері
Я не знаю, з чого і почати,
Аркуш вже порвала не один.
Пише тобі українська мати
Із Чернігівщини, де твій зараз син.
Бачила давно свою дитину?
Чи хоч душу рве тобі печаль?
Чи велику маєш ти родину?
Чи дітей багато, то й не жаль?
Та невже ж не плаче твоє серце,
Куди сина завела зима?
Я сипну у твої очі перцю -
Він у нас, та вже його нема...
Суко, ти чого тоді мовчала,
Як отрутою поїв вас дикий кат,
Чом йому ти душу продавала,
Як меча підняв на брата брат?
Ви і зараз мовчите, засранці,
Мов мізки залито вам лайном.
Ти німа, а син твій в смертнім танці
Десь гниє у полі за селом.
Тож волай, паскудо, знімай пута