Я не вірю у те, що Коханий помер,
Він у серці моєму живий дотепер.
Наче просто пішов, не сказавши, кудись,
Прийде час, і зустрінемось знову колись.
Я вдивляюся нині у неба блакить,
І душа моя знову до нього летить.
Знаю я, що Він поруч, що десь при мені,
Бо щоночі приходить до мене у сні.
Я вдивляюся знову в небесную вись:
“Мій коханий , молю, озовись!”
І до мене відкликнеться Любий згори,
Донесуть його голос до мене вітри.
І краплини дощу, що на мене впадуть,
Його ніжність і ласку мені принесуть.
Наче Він, обійме промінь сонця мене,
І в солодкім цілунку зіллємось в одне.
Я не вірю у те, що Коханий помер,
Бо ми з ним поріднились ще дужче тепер.
Розлучити недоля зуміла ті