Здається, хтось прискорив ніби час —
Була зима... а літо вже минає...
Світильник мрій померк, раптово згас,
Життя біжить вперед, від нас тікає.
Украла все лиха, страшна війна,
В зубах якої скільки горя й крові.
Нема вже радості, нема тепла.
А скільки було щастя і любові!
Пісні співали тихі вечори,
Всміхались з неба місяць й ясні зорі.
Тепер колишуть смуток явори,
Шукаєм порятунку в добрім слові.
Як час біжить... пробігла б ще війна,
Забрала б всі сліди свої криваві.
У серці знов бринить сумна струна,
Слова лиш гріють теплі і ласкаві.
Гойдає вітер у полях полин,
Що терпко вкоренився смутком в душу.
Чим вибити із серця горя клин,
І з моря сліз як вибратись на сушу?..
Надія зігріває нам серця
Я не для того в детстве училась ходить и разговаривать, чтобы сейчас сидеть и помалкивать.
Плевать на всё... Я королева!!! А остальным... Я так скажу... Как я живу... Не ваше дело! Судите лучше... Жизнь свою!!!
Запомните несложное правило русского языка: Слово "извините" говорят, когда хотят сделать какую-то гадость. А слово "простите"- когда эту гадость уже сделали!
Лучше пусть меня поминают какое-то время матом, чем минутой молчания...
НИКОГДА НЕ ПУТАЙТЕ МОДУ со СТИЛЕМ... и СЕКС с ЛЮБОВЬЮ!!! Я ВЗРОСЛЫЙ ЧЕЛОВЕК! И Я НЕ ПИШУ ЗДЕСЬ О СВОИХ ПРОБЛЕМАХ, Я ПРОСТО СОЗДАЮ ЗАМЕТКИ!!! И ПОЭТОМУ ВСЕМ ТЕМ У КОГО НЕ СЛОЖИЛАСЬ "ЛЮБОВНАЯ СВЯЗЬ" ПРОШУ МЕНЯ В ЭТОМ НЕ ВИНИТЬ!!!! НЕ НАДО ЗАХОДИТЬ НА МОЮ СТРАНИЦУ и БЛОКИРОВАТЬ ЕЕ! ДОСТАЛИ!!! ...Терпение, у меня резиновое. Но в конце концов... Упс... И лопается. И не удивляйтесь, что может улетая, задеть вас за живое... ... Иногда так хочется послать всех шлюх нax@й... Но гороскоп советует воздержаться от конфликтов... ...Я не обижаюсь на тех, кто меня обманывает... они мне просто становятся не интересны... Хотя порою мне даже интересно понаблюдать за ними и посмо
Я давно ни перед кем не оправдываюсь и не хочу казаться лучше, чем я есть на самом деле. Не играю противоестественных ролей, не строю из себя леди из высшего общества и не ношу масок не по размеру. Я всегда настоящая. Любите меня, ненавидьте меня, я не поменяюсь.
Меня давно не цепляют слова критики. Меня не обижает, когда мне говорят, что я занудная, заумная или, наоборот, сумасшедшая и отвязная матершинница. Мне плевать, когда люди твердят, что вот так себя вести нельзя. Им нельзя, а мне можно. Законов я своим поведением не нарушаю.
Почему я такая пофигистка? Потому что очень уверена в себе и знаю, чего стою. Да и чем старше становлюсь, тем больше мне плевать на мнение посторонних людей,